…І заклинання мольфарів промовив бахур. І знову не почули слів, хто ждав метафор. Лиш забрязчала тьма оков, і знову — галас, щоб тільки з кров’ю лиш любов заримувалась. Відходить та — з його отав… І побратими. “Господь із нею, — прошептав. — Господь із ними”. І тільки мати ледь жива на всі Карпати. Де завива нічна сова, там ходить мати. А сльози падають зі стін, а він не плаче. “Я, мамо, тут. Я геть-один”. …Світає, старче. Гірчить надкушене зело Вітчизни злої. А злості в тебе не було… Господь з тобою.