Іванові Царинному Видихну серед ночі в мокрих дерев стіну: лісе, бездомний отче, маємо ніч одну. Зникло і соло вовче з мокрих твоїх сторіч. Лісе, бездомний отче, маємо тільки ніч. Вмію налити жовчі в нашу самотину. Лісе, бездомний отче, маємо ніч одну. Маю я, смертний, очі: стільки у тьмі облич!.. Лісе, бездомний отче, нам не прожить цю ніч.