А Марічку габи взєли, поглинула річка… Вони ще діти в білих рантушках, у плесі темнім, дебрі темній граються, а вже габа з ягням у бурунах за тою МарічкОю ходять назирці. Вона вже знає співанку сумну, вона про себе знає вже співаночку. У річку каламутну і страшну вона в тій пісні падає, Іваночку. Це сон, в якому сивіють уста і з кореня спалахує смерека, – крізь мене сипле глиця золота. …Заснув я на найтонший волос предка.