Я знову не зберіг тебе, надіє. Я знову перебив тобі крило. Тепер за тебе стати не посміє душі моєї чорне ремесло. Так треба: загубити і забути. Нехай це данина, остання дань, хай сива пустка відшепоче груди у древнім ритуалі замовлянь. Нехай та світла безвість українна, де ти живеш, від втечі палахка, тобі замовить на стежки, а сину замовить на талан провідника.