Марю лиш вогневим блискавки списом, в голову темну мою не вцілив грім. Ти поруч поник — мукою впився. Ти пригадай мене в царстві своїм. Тільки тут і тепер — вперше над твердю — ти вже не скажеш тим рибалкам: “Ходім”. Ділимось, мовби черствим окрайцем, смертю. Ти пригадай мене в царстві своїм. Хто я? Дитя гріха, злого розбою? Кров невинна кричить. Попіл і дим. А помираю тут. Поруч з тобою. Ти пригадай мене в царстві своїм. Ми на хрестах. Ми не діждали дива. Між розбійників — Бог — між мною і тим зліва. Чаша твоя, Спасителю, зліва. Ти пригадай мене в царстві своїм.