Суниці на стеблах, заховані в мох, – намисто для тебе. Намисто для двох, бо губи спікає, холодні, як лід. Стебло протинає дві жмені ягід. А стебла зв’язати – кошелик суниць нанижем у згарди для звірів і птиць. Намисто безцінне – таке не купить. Як пацьорку в сіні, ми губим цю мить, бо в тебе на шиї суниць силінки!.. Ми потім досидим і дні, і роки. Донижемо потім на стебла тонкі і ночі, і роки, та вже не такі, як ягоди в росах, що пахли між трав… Той нині там косять, де кров’ю стікав.