Переписую знову чомусь куці ролі забутої драми, і повірить, як завше, боюсь в те, чого і не буде між нами, в те, чого на землі не бува… Та на землю до мене зійдеш ти, щоб забув я жорстокі слова, їх нічні, поголовні арешти. Так виносить вода дзвонкова з-під каміння пелюстку черешні.