Тиша на острові нашому. Хоч і не затишно нам, правду свою не розкажемо навіть весняним вітрам. Острове, острове, острове… Латка в огромі стихій – прочерк у замислі господа – бинда поганських надій. Бинда, у гриви заплетена коників наших зірких… Де вони, острове? Де вона, господи? Хто з вас затих?