Удосвіта – вірші. Слова молоді, хоча й непривітні. І ти прошепочеш отак, як тоді: в сімнадцять, у квітні. І знову запахнуть, і знов зазвучать твої розповиті. Кому ще потрібна така благодать у сивім столітті? Немов не набридла ця пісня стара в старому сторіччі, коли настає благодатна пора і душі калічить.