Іванові Остафійчуку
Хтось грає за лісом на скрипці. Спасіте його.
Чи скрипку з-за шраліса чути?
Та швидше з могили.
То вічний був ліс.
В тому лісі потоки шуміли.
Вони відійшли в свою землю до роду свого.
Ми всі з того лісу. Нас тяжко шукав сатана.
Ми вийшли з потоків і впали з потоками
в праліс.
Вони не дали нам піднятись,
там риба кусалась,
а в плесах, у курбалах Бог визирав —
як з вікна.
Ви чуєте скрипку. Уперше з-за праліса чуть.
Лякає та музика тиха при лісі німому.
Він вибавив нас.
В наших жилах шумить його лють.
Та скрипку вже чути. Заграла. Бере по одному.
