Чи у будень, чи в неділю Гнат сидить до ночі, На спортивні передачі витріщивши очі. Жінка гнівається: — Можна від нудьги померти. Чи не краще подивитись фільми та концерти? — Гнат у відповідь патяка: — В мудреця Сократа Була жіночка Ксантипа, сильно язиката. Якось, кажуть, той філософ думав свою думу, А Ксантипа розходилась, наробила шуму: «Мені нудно! Обізвися, бо вліплю по шиї!» — І на голову Сократу вилила помиї. А Сократ сказав спокійно: «Тут немає дива. Грім гримів, а після грому почалася злива».— Жінка круглими очима дивиться на Гната. — Так це ти себе рівняєш, значить, до Сократа? То ж мислитель був ведикий, створював ідеї, А у тебе у довбешці — шайби та хокеї. Ти належиш до бездумних тинів примітивних, Що нічого не читають, крім новин спортивних. Та якби була твоєю жінкою Ксантипа, То й помий би пожаліла на такого типа.