Жили собі дід і баба в новенькій хатині Та й купили телевізор — це не диво нині. Дід поставив телевізор на столі в кімнаті, А сам поліз прибивати антену на хаті. Примостився на вершечку, щось мудрує, крутить Та командує старою, воду каламутить: — Як там, бабо, засвітилось? — Та все у тумані. — А чи мене там не видно збоку на екрані? — Ні, спочатку миготіло, наче в день негожий, Тепер диктор виступає, на тебе похожий. — Чим похожий? — дід на бабу кинув погляд косий. — Такий, як ти, шепелявий і трохи гундосий.