Жінка лікарю старому повідає тихо: — Ой яке ж мені велике з чоловіком лихо. Тільки ляжу, задрімаю, перший сон присниться, Він балакать починає: «Киця, киця, киця…» Лікар каже: — Я снотворні випишу пілюлі. Чоловік ваш буде спати, як дитя у люлі, — А нема,— питає жінка,— спеціальних ліків, Щоб він сонний всі секрети взяв та й розбазікав? Може, в нього завелася десь на службі «киця»? А щоб спав він ото мовчки — таке не годиться.