Йшов начальник полювати. Ззаду Гнат Підсака Все мисливське причандалля тяг, немов коняка. Раптом бачать — над рікою мчиться кабанюка, Ікла виставив зловісно і скажено хрюка. Гнат Підсака з переляку як пальне по ньому! Впав кабан і покотився по льоду слизькому. — Ну й брудний,— сказав начальник.— Тільки що з болота.— Гнат Підсака теж скривився: — Фе, яка гидота! — А проте,— сказав начальник,— Тут сальця чимало.— Гнат Підсака аж підскочив: — Та яке ще сало! — Позирнув начальник скоса: — Ти свій розум маєш? Похвалю— і ти похвалиш, вилаю — й ти лаєш. — Так інакше ж і не можна,— відповів Підсака.— – Мій начальник — ви, шановний, а не ця свиняка.