Відрядивши чоловіка в далеку мандрівку Кума кума запросила до себе в домівку. Частувала коньячечком, а не самогоном. На закуску подавала холодець із хроном, А на десерт — варенички з вишнями й пасльоном. — Та я ж тебе,— кум хвалився,— при такім десерті Зацілую, кумасенько, сьогодні до смерті. Як набрався, нализався, виліз на лежанку, Ткнувся носом у подушку та й проспав до ранку. Кума вранці будить кума: — Годі спати! Чуєш? Ти ж хвалився, що до смерті мене зацілуєш.— Кум спросоння як заплаче: — А нащо ж ця жертва? Хто ж вареничків наварить, як ти будеш мертва?