До знахарки Василини прийшов Панько п’яний. Ледве-ледве повертає язик дерев’яний. — Випив, тітко, у Ярини перваку міцного І ковтнув там ненароком павука живого. Оце чую, як павук той у моїй утробі Все стрибає та стрибає, аж гуде у лобі. У старої руки й ноги затряслись від жаху. — Я ж не можу через горло витягти комаху. Йди додому, їж скоріше квашену капусту, А щоб здохла та комаха, всип у миску дусту.