Прийшли в гості дядько й тітка, біля столу сіли, По чарчині випивали, стиха гомоніли. Не спускав очей із дяді кучерявий хлопчик, Ясноокий, повнощокий, жвавий, як горобчик. Раптом кинувся до гостя: — Ох ви, дядю, сила! Про вас, дядю, моя мама правду говорила.— Умегелив дядько миску киселю смачного, Взяв хлопчину на коліна та й питає в нього: — Ну так що ж про мене, синку, говорила мама? Що у вас не пузо, дядю, а бездонна яма.