Уже з віку дитячого вийшов Едуардик. Вже у нього біля вуха виріс бакенбардик, А над верхньою губою посіялись вуса — Одна чорна волосина, друга світло-руса. Едуардику — шістнадцять, значить, по закону Він дивитися картину може й закордонну, Де герої безсоромні й шлюхи героїні Витівають часом штучки, мов коти на сіні, Де красунька кінозірка, лежачи у ліжку, Оголяє ненароком аж до спини ніжку, Де цілуються, аж стогнуть, з жадібним засосом… В Едуардика ж, даруйте, мокро ще під носом. Він ще дівчину кохану не тримав за руку, А йому таку огидну вже несуть «науку» Ті, що нині на екрани пруть кіноромани, Від яких почервоніли б навіть павіани.