У суботу жінка вранці гудила Данила: — Вийшла заміж за макуху, вік свій загубила І навіщо віддала я молодість такому? Як покину, не потрібен будеш ти нікому. А в неділю анонімку одержала жінка. Закарлюками кривими списана сторінка: «Вам Данило ізміняє, ходить до артистки, Халву носить, і пряники, й молочні сосиски. Він із нею в ресторанах і кафе буває. Сам коньяк п’є, а артистку винами вгощає. І артистка сильно любить вашого Данила. Ще нікого так у жизні, каже, не любила. Та артистка — балерина, чоловіка має. Він в якомусь міністерстві важний пост займає». З несподіванки у жінки пересохло в роті. — Піду знайду паразитку просто на роботі. Як застукаю на сцені кляту балерину, Повисмикую їй ноги, поламаю спину! — Згодом, трохи вгамувавшись, люстру засвітила Порівняла закарлюки з почерком Данила І накрила чоловіка: — Грім би тебе вдарив! Ти навіщо анонімку сам на себе вшкварив? — А Данило гордо мовив: — Після інциденту Написав я анонімку для експерименту. Ти повірила, що в мене є десь балерина, Значить, я ще не макуха, а таки мужчина.