Тільки й думає Мирон: що б його ще вкрасти? — Дуб вози — дуб гризи,— повтори він часто. На продбазі працював — крав ковбаси й сало, З лісоскладу приволік дерева чимало. На завод «Точмех» пішов — за старе узявся: Крав деталі й інструмент і не попадався. А коли штани купив, повні, широченні, Став будильники ховать в потайні кишені. Раз зайшов він в прохідну, голову задерши, А будильник в штанях: — Дзень! Дир-р-р! — біля вахтерші. Тут Мирон як заірже до вахтерші Дусі: — Відгадай-но, де дзвенить? У якому вусі?