На великім кораблі Вороги зійшлися злі. Не вітались, відвертались і мовчали, як німі. Був один весь час на носі, другий — тільки на кормі. Люта буря загула. Потрощила всі вітрила, Корабель переломила І в безодню потягла. А один з героїв наших руки вгору підійма: — Гей, скажіть мені, що першим — ніс потоне чи корма? – Капітан отвітив: — Ніс Забере спочатку біс.— Крикуна колотить трясця І злоба трясе тупа: — Ой яке, яке це щастя! Подивитися удасться, Як мій ворог потопа. Хто в злобі осатаніє — Це помічено давно,— Той біді чужій радіє, Хоч і сам іде на дно.