— Знаєш, друже, в мене є дівчина-сусідка. Літ не більше двадцяти, а сама — мов квітка. Просить: «Плавати навчіть, ви ж моряк колишній». Ну, а я у цих ділах тренер нікудишній. Як учити, поясни просто й зрозуміло. Тренер весело сказав: — Це нехитре діло. Ти візьми її за стан і за праву руку Та й показуй, як гребти, викладай науку. — Ну, як так,— сказав моряк,— то візьмусь до діла. І моя дружина теж плавать захотіла. Їй під сорок. З нею теж треба так же точно?— Тренер мовив: — Ні, таких краще вчить заочно. На глибоке заведи й — будь здорова, киця! Наковтається води — плавати навчиться.