На стіні картина. Рама золота. Пишуть до султана козаки листа. Жити цій картині тисячу століть! Перед нею жевжик згорблений стоїть І бурчить сердито: — Допотопний стиль. Час уже відправить все таке в утиль. Хтось із запорожців в відповідь на це, Як живий, з картини повернув лице, Плюнув набік, витер вуса кулаком — І того нікчему оглушив плювком.