Кожен кума, як героя, зустріча: Виграв він у лотерею «Москвича». Накупив собі копицю різних книг, Цілий тиждень пронудився біля них. — Знаю,— каже,— всю конструкцію на п’ять. Якщо хочеш, можу, куме, покатать! Розмістились у машині ми удвох. Кум усівся на сидінні, наче бог. Нажимав він півгодини на стартер, А мотор сердито рявкнув і завмер. З-під капота пара хмарою пішла. Кум за голову схопився; — Ну й діла! Видно, масло не в ту дірку я залив. У моторі всі підшипники спалив. Закотили ми машину за сарай. — Розберем мотора, куме? — Розбирай! — Ухопилися ми дружно за ключі, Заходились колупатись в «Москвичі». Відкрутили всі шурупи й гаєчки. Кум з циліндрів повисмикував свічки. Потім витяг всі пружини й клапани — Подивитись, чи не спалені вони. Цілий день ми провозились, а вночі Потомились і поснули в «Москвичі». Вранці кум мене як схопить за рухав: — Мамо рідна! Всі деталі хтось покрав.— Очі вилупив, неначе ідіот.— Залишились тільки кузов і капот… Він подумав та й говорить: — Юринда. Що покрали всі деталі — не біда. Краще мати без мотора лімузин: Не потрібні ні мастило, ні бензин. Зараз візьмем пива, хліба й ковбаси Та й поїдем на природу у ліси… Я стою собі, цигарочку курю. — В тебе психіка звихнулась,— говорю.— Ти ж не двинеш ні назад, ані вперед, Бо у тебе ж без мотора драндулет. Кум сміється. — Я придумав,— каже,— трюк. В мене ж розум, як у доктора наук. Тільки,— каже,— дисциплінку я люблю. Все робіть, як по команді, що звелю.— Заходились упаковуватись ми — Тобто я, мій хитрий кум та дві куми. Щоб культурно провести у лісі час, Прихопили ми консервів і ковбас. По команді всі уперлися гуртом — Хто руками, хто плечима й животом,— Покотили на дорогу драндулет, Посідали, хто назад, хто наперед, Умостились на сидіннях, сидимо, Поглядаємо на кума і ждемо. Чуєм, їде по дорозі грузовик, Кум як вискочить з машини та у крик: — Зупинися! Поможи, браточку, нам! Лопнув дифер, тріснув поршень пополам! Прив’язав нас не торгуючись шофер, Гаркнув-диркнув і дорогою попер. Кум рулює та не тисне на гальмо: Мов на крилах, на причепі летимо. За годину долетіли до ліска, Кум сигналить водієві і гука: — Гей, браточку, зупинися! Дай гальмо! Відчепи нас, ми водички поп’ємо.— Відчепились, полягали в холодку, Загоряли на травичці й на піску. Як поїли помідори й ковбасу Та набридло любуватись на красу, Ми машину на дорогу потягли, Бо тепер у курсі діла вже були. Кум прекрасно провернув свої діла: На буксир нас чорна «Волга» узяла. Так летіла, мов спішила на пожар: Нею мчався на нараду секретар. Дотаскав нас до самісіньких воріт Ще й сказав нам: — До побачення! Привіт! У шоферів же є правила тверді: Не лишати чоловіка у біді.