Оженився стильний Боба, Взяв дівульку Жанну. Через місяць він признався Слюсарю Івану: — Бачу, брате, що женитьба — Діло нешутейне. Сумніваюсь, що на світі Щастя є сімейне. — Щастя є! — сміється слюсар, Це я добре знаю. Я собі сімейне щастя Ясно уявляю. Це таке, як бочка з дьогтем. В неї для приманки Зверху влито трохи меду, Так, не більше банки. Меду вистачить на місяць, Може, на півроку, А вже далі з чистим дьогтем Матимеш мороку. — Ех, — зітхнув нещасний Боба, — Дорогий браточку! Значить, я не з того боку Відкупорив бочку…