У Мартина жінка гарна ще й молодша вдвічі. Раз вона йому сказала, дивлячись у вічі І поклавши кучеряву на плече голівку: — Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку.— Мартин губу закопилив і сказав суворо: — Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро. Такі речі, їй же право, аж слухати чудно. Тобі ж буде там без мене і скучно, і нудно. — А я,— каже йому жінка,— щоб нудьгу розвіять, Буду сидіть біля моря і про тебе мріять.— Мартин її приголубив: — Ах ти ж моя зоре! Сиди краще біля мене і думай про море.