У природі має місце Мішанина всяка. Подружились на подвір’ї Кіт і злий собака. Кіт хвалився-вихвалявся: — Більш не буду нявкать. Щоб довір’я заслужити, Буду тільки гавкать. А коти і кошенята Занявчали хором: Рідну мову забувати? Як тобі не сором? Це почувши, розлютився, Розізлився псище І загнав котяче плем’я на брудне горище: — Ах, ви ж — кляті паразити! Я вас наскрізь бачу! Вам собача не годиться? Вам давай котячу? Тож, давайте поміркуєм, В кого мова краща. Чи не в того, хто страшніший, В кого більша паща?