Одного сонячного дня В болото впало чортеня. Довгенько борсалось, крутилось, Було б, дурненьке, утопилось, Та йшов хороший чоловік, Він чортеня схопив за вухо І викинув на інший бік, Туди, де зелено і сухо. І раптом чує дикий крик: — За що ти б’єш мою дитину? — Чортиця вибігла з-за тину, Взяла суху очеретину Та чоловіка в око — штрик! Мораль правдива — не морока, Сама лягає під перо: Як захотів позбутись ока, Зроби невдячному добро.