— Дістав я,— хвалиться Панас,- Такий чудесний унітаз! Блищить увесь, не треба й вази. Узяв по блату просто з бази У мене кращий туалет, Ніж у сусіда кабінет. Сусід збира макулатуру Та дістає літературу, Та все читає, аж опух. З книжками сніда й обіда… Панасе, годі про сусіда. Ти молодець, а то — лопух.