Почнем питанням невеселу байку: — Що знають кури про свою хазяйку Вона приходить, як ота мара, З гнізда яєчка їхні забира. При тім мовчить або про щось мугиче Кричить: — Киш-киш! — або до себе кличе, А там ножа з-під фартуха вийма, Чикне разок — і курочки нема… Перед страшною силою тією, Що управляє небом і землею, Отак і ми, як кури, живемо: Гуляємо, сокочем, клюємо, Весь час зі смертю бавимося в жмурки А знань про світ — не більше, ніж у курки.