Ой вариться самогонка В чулані в Остапа. Вже накапало три пляшки І в макітру капа. Самогонник нюха зілля, Чи то не водиця. Сірничка в макітру сунув: Чи воно ж годиться? Раптом зілля у макітрі — Пах! — і зайнялося, А в Остапа тут же дибом Піднялось волосся, Бо знадвору хтось як крикне: — Чуєте, сусіде! До вас у двір міліція Мотоциклом їде! — Захитався самогонник, Як лоза од вітру, І животом з переляку Наліг на макітру. Вже ворота заскрипіли. Пес лютує, гавка. А до черева макітра Уп’ялась, мов п’явка. Чути голос: — Гей, хазяїн! — Хтось у двері гупа. А макітра тягне, смокче, Затягає пупа. Вже міліція у сінях, Вже зайшла до хати, А Остап не може кляту З живота зірвати… Ой спасибі ж тобі, наша Міліціє мила, Що скажену ту макітру Товкачем розбила!