Був на селі Вівчар Тарас; Він панових овечок пас. Став мій Тарас чогось журитись: Сидить, голівоньку схилив, А панові боїться похвалитись, Щоб пан не бив. — Чого ти, брате, світом нудиш? — Питаються його. — Ох, братці! Лишенька мого Абияк не відбудеш…- От став хвалитись він, що є в болоті Вовк І, на лихо йому, хапає овечок… — Що ж, брате, будемо робити,- Ще й не таке нам діє Вовк! А пан за віщо буде бити? – Гуртом вони до пана всі пішли, Усе по правді розказали. Звелів їм пан, щоб Вовка стерегли І, коли можна, щоб піймали. Пильнують Вовчика, нема коли й заснуть, А Вовка щось нема й не чуть… Чого ж се так, що у Тараса часом Буває добрий борщ із м’ясом Та з начинкою пиріжки? Дурні дядьки! Ні один з вас не розчовпає! Який там в біса звір! На Вовка тільки поговір, А овечок Тарас хапає!