Біліє щось… дивлюся я — Кавун… не бачив ще такого: Такий здоровий, що хлоп’я Не перескочить через нього. Кругом все поле, як той мак, Укрили золотії квіти, Густесенько і гарно так, Неначе біля мене діти. Чи справді то кавун, чи ні? Вгадайте, дівоньки й хлоп’ята. Чи, може, так здалось мені? Гуртом порадьтесь, лебедята. Як угадаєте— глядіть! Гостинці будемо ділити, А я вже знаю, як ділить: Мені — кавун, а дітям — квіти. То не кавун білів в очах, То повний місяць на просторі Світив над нами в небесах, А золоти квіти — зорі.