Під тином Півень, біля хати, Знічев’я смітник розгрібав І, квокчучи, там дещицю клював,- Наїдку не було, а так, аби клювати. У сміттячку углядів якось він Блискучу, кругленьку Перлинку І дорогу таку новинку Узяв та й викинув під тин. — Не хочу я таких дурних новинок,- Промовив він,— нащо здалась вона? За жменю цих цяцькованих Перлинок Не дав би я і зернятка пшона,- Нехай дурний індик ковтає. Так недотепа-неборак Ганьбує те, чого не знає, І думає, що добре так.