Умочу пеннзля в квітучі вишні, намалюю йому біле чоло, а на чоло трактори вийдуть і хрущі загудуть, як село. А на чолі маятимуть крила – зелені крила доріг навесні… І викопаю у чолі очей криниці, щоб набирати відром пісні! Я хочу напитися води „Катерини”, захлинутись в аральських пісках, обмитися в пожежах Чигирину, щоб вишень добра принести в руках. Щоб порізати хлібину правди, сіллю справедливості посипати по землі! Я хочу піти у білий празник і стерти об дорогу не одні постоли…