За воротами світло зелене в’ється, як виноградна лоза, вийти — каже до мене — І винести найзолотіші слова для найтихішого гостя, який у воротах став: були його очі голі І чистішими, ніж криниця, уста. Гостю зелений, здрастуй! З дороги спочити сядь — без тебе мій сад не зростає — сохне на пні мій сад.