Пішла молодиця на річку прати, стала на білому камені,— долі лежать сорочки, у руці праник качечкою сірою скаче. А на воді цвіте квітка: одна пелюстка — очі милого, друга пелюстка — губи милого, третя пелюстка — чоло милого. Цвіте на воді квіткою трипелюстковою обличчя милого. Кинула молодиця праник, кинула сорочку білу (сорочку, яку він ніколи не одягне, хіба що вві сні) І кинулася у воду зірвати квітку — обличчя милого, та розійшлися блакитні кола, та розійшлися тільки червоні кола, розійшлися білі кола. І раптом затремтіла молодиця від сумних акордів плачу, і впала на квітку роса, і впала на сорочку милого роса… На річці, на білому камені молодиця прала.