кожне слово
нашої мови
проспіване у Пісні
тож пісенними словами
з побратимами
у товаристві розмовляємо
кожне слово
нашої мови записане у Літописі
тож хай знають вороги
якими словами
на самоті мовчимо
Аналіз вірша “Наша мова” Голобородька
Вірш, який уславлює українську мову, був опублікований вперше у 1992 році ‒ незабаром після проголошення Україною Незалежності. Написав цей вірш автор, який народився й виріс не у центральних чи західних областях України, а на Луганщині ‒ тому регіоні, який буде вважатися одним з найбільш проросійських. Тим паче стає зрозуміло, що автор поезії уже тоді усвідомлював значення мови для гармонійного розвитку нації і держави.
Головна ідея вірша ‒ мова є необхідним інструментом для обʼєднання народу і відчуття кожною людиною свого коріння.
Твір написаний верлібром. Він належить до течії модернізму, якій притаманні незвичайні порівняння, метафори, глибокий символізм та нестандартні форми віршування, за допомогою яких автор доносить глибокі та важливі ідеї.
Структурно вірш розділений на дві частини. Одна частина прославляє багатство та милозвучність української мови, друга ‒ вказує на історичне значення мови. Описуючи використання української мови у літописі, автор показує, що разом з мовою протягом сотень років існував і український народ з його радощами й стражданнями, здобутками й невдачами, прагненнями й мріями, уже зафіксованим у літописах минулим і правом на майбутнє.
У короткому вірші за дві строфи використані такі художні засоби:
Епітети ‒ «кожне», «пісенні»;
Оксиморон ‒ «словами … мовчимо»;
Повтори ‒ «кожне слово»;
Протиставлення ‒ товариство та побратими у першій строфі протиставляються самотності й ворогам в останній строфі. Ці образи, до речі, перегукуються з образами «панів-браттів» та «воріженьок» у Гімні України, який був затверджений у такому статусі 15 січня 1992 року;
Алітерація ‒ повторення звуків «с» та «н» робить текст більш мʼяким за звучанням.
Глибокий зміст у протиставленні слова у пісні. Образ Пісні, слова проспіваного стоїть поруч з товариством побратимів. Пісня ‒ душа народу, яка розкривається перед друзями у прекрасному слові і глибокому змісті. Саме слово «Пісня» написане з великої літери у верлібрі, де решта слів написані з маленької! Так само з великої літери написане слово «Літопис», що є втіленням слова написаного.
А у другій строфі поруч з образом ворогів автор описує самоту й мовчання. Це закликає людей мобілізуватися, адже сила у випадку, коли поруч опиняються вороги, дуже потрібна ‒ дуже часто проблемна ситуація співпадає з періодом самоти. І значення мови для обʼєднання нації є неоціненним.
