Я ішов, куди очі дивились, я ішов, куди ноги йшли. Куди це очі мої задивились: мов полотно рушникове ліс! Я ішов у долонях з тобою, ти була вся всуціль із очей. В кожнім оці моєю рукою вишивала ти квіти людей. На землі наче біле колосся. На землі наче біле зерно. Тільки річечки чорне волосся обвило моє горло, як дно. Я боявся розкрити долоні, хочі і знав: там тебе вже нема. Цокотіли копитами коні. Перший сніг святкувала зима.