Тебе ранками відра будять, що бряжчать біля колодязів. Тебе ранками півень будить на подвір’ї на одній нозі. Тебе ранками будять гарби, що риплять, немов журавлі. Ти виходиш прозора й гарна, виростаєш травинкою з-під землі. І співають, мов клавіші білі, під ногами сходи в росі. Чистим люстерком нерозбитим сяєш ти у моїй душі.