Віднесли столи сусідкам, випрали скатерті. На твоїм обличчі сітка, в непомітній сітці ти. А твоє обличчя біле, як тарілок білий ряд, як тарілка, що розбилась, випавши із білих рук. Б’ються тарілки об землю. На черепки – твоє життя. Сльози на очах, як зерна, з них утома пророста.