Співаймо пісні про кохання,
щоб не вмерло слово “Дунай”,
гуляймо весілля своїм дітям,
щоб не вмерло слово “коровай”,
розповідаймо казки своїм онукам,
щоб не вмерло слово “Змій” —
наповнюймо
цей холодний всесвіт
теплими словами нашої мови,
які народжуються разом із диханням.
Аналіз вірша “Теплі слова” Голобородька
Вірш написаний у 1995 році. Це вже був період Незалежності України, проте творчі люди гостро відчували пагубний вплив імперського минулого, який зокрема виявлявся у знеціненні української мови й українських традицій. Василь Голобородько, який народився й жив на Луганщині, бачив агресію російської культури особливо виразно. Він пише цикл поезій на підтримку української мови.
Головна ідея поезії – українська мова є одним з визначальних чинників української самобутності і саме вона допомагає зберегти національну ідентифікацію від поступового розмивання.
Ліричний герой дуже тонко сприймає всі нюанси мови і по’вязані з мовою особливості національного фольклору, традицій тощо.
Твір написаний верлібром – він ритмічний, проте рима відсутня майже скрізь, крім перехресного римування «Дунай – коровай».
