Ходить листя по узліссю, по стежині лісовій, йде галявиною листя, загляда в струмок ясний. І струмок прадавню казку, казку білу, наче день, потихеньку-тихо каже, листя слухає і йде. Скрізь іде, проходить листя, хоче ліс увесь пройти… Я лежу такий безмовний. Листя, ти мені прости.