Синку, не читай книжок з нашої історії — не припадай до криниці нашого історичного досвіду: ні “Літопису Руського”, ні “Літопису” Самійла Величка, ні “Літопису Самовидця”, ні “Історії Русів”, ні “Історії України-Руси” М. Грушевського, ні “Історії України” Д. Дорошенка, ні “Історії України” Ореста Субтельного — жодної історичної книжки не читай, а надто добре написаної. Ніхто із наших національних героїв в усій нашій історії у своїх прагненнях здобути волю України не дійшов до звершення своїх змагань — ні одна наша казка не закінчилася весіллям: ніби пішла киця по водицю та й упала у криницю, але котик не біжить рятувати та за лапку витягати. Упала у візантійську криницю, викопану печенігами біля Дніпровських порогів, киця Святослав; упала у переяславську криницю, викопану православним єдиновірцем Олексієм, киця Хмельницький; упала у полтавську криницю, викопану зрадником на користь Москви Носом, киця Мазепа; упала у петербурзьку криницю, викопану московським імператором Петром, киця Полуботок; упала у соловецьку криницю, викопану російською імператрицею Катериною, киця Калнишевський; упала у паризьку криницю, викопану чекістським найманцем Шварцбардом, киця Петлюра; упала у мюнхенську криницю, викопану кагебівським скритовбивцею Сташинським, киця Бандера. Не читай історичні книжки, читай натомість казки і ти будеш знати, як здобути волю України, сину мій, котику мій!