Чую, білі пісні лебедині Над озерами пізніми гаснуть. Як лілея для пісків пустині, Ти для мене занадто прекрасна. І лякаєш, і вабиш мене ти, Як незвідана ще небезпека — Я тобою, як сяйвом комети, Зачарований буду здалека. Володіти тобою не зможу, Володіти я буду земними, А тебе, ні на кого не схожу, А тебе, як зорю невгасиму, Пронесу у пориві єдинім, Недосяжну, далеку, прекрасну. Чую: білі пісні лебедині Над озерами пізніми гаснуть. 1945, Балатон-фельдвар