Так тяжко, так гірко іноді буває, Що рад би, здається, померти в цю мить. А глянеш у небо високе, безкрає — І знову захочеться в світі пожить. І знову ожие у серці розбитім Огонь, що, здавалось, давно вже погас. Якісь там є тайни у вічній блакиті, Якісь там є сили, втішаючі нас! 1944, Ближешти (Румунія)