Красива ніч, велика ніч, Як марево сторіч. Достиглий місяць з висоти Освітлює хребти. По каменю мій кінь ступа, Вузька моя тропа! Внизу озера білі хмар І сторожкий мадяр. З собою я везу в сідлі Пісні моїй землі: “Якщо убитий в цих горах, Мій коню, буду я, Лети на схід, лети, мов птах, Домівка там моя. Помчиш ти в куряві доріг, В закровленім сідлі Усе, що зберегти я зміг Для рідної землі: Мою любов, і серця кров, І трепетні пісні, Що, їх складаючи, ішов В чужій я стороні…” Висока ніч, велика ніч, Як марево сторіч. І, скільки мій засягне зір, — Стоять вершини гір. 6 вересня 1944 р., Трансільванія