В далекій стороні, в якій, про те не знаю, Мабуть, в Німещині, а може, і в Китаї, Хтось разом оженивсь на трьох жінках. Загомонів народ, почувши гріх великий, Жінки голосять так, що страх: “Глянь, що се коять чоловіки! Як їм по три нас можна брать, Так хай позволять нам держать їх хоч по п’ять”. Ґвалтують, сказано, навспряжки цокотухи. Ось сяя вісточка і до царя дойшла, А цар був, мабуть, не макуха, Розлютовався він, і злість його взяла. “О! почекайте лиш, не буде в вас охоти За живота чортам служить!” — Цар грізно загукав і люльку став палить, І в люльку пхав огонь, і люлька гасла в роті, А далі схаменувсь, за радою послав. Як слідує, в празничному наряді Пред очі царськії совіт вельможний став. Цар двічі кашлянув, рукою ус розгладив І річ таку премудрую сказав: “Пребеззаконія на світі завелися, А гірше, що в моїй землі! Мені до уст сьогодні донесли — Один паливода (і цар перехрестився) На трьох жінках женився. Щоб царству цілому за його не терпіть Біди од праведного неба, Його вам осудити треба, І смерть страшну йому зробить. Хай царству усьому в науку Він витерпить такую муку, Щоб з ляку більш ніхто в такий не вскочив гріх. Крий Боже, щоб над ним хто з вас змилосердився! Щоб луснув я, щоб я до вечора сказився, Коли не поведу на шибеницю всіх!” Як річ таку суддя дослухав, Низенько поклонивсь, потилицю почухав І ну з підсудками про діло мізковать. Над ним морочились трохи не тиждень цілий, І тільки що пили, а мало, кажуть, їли, І так меж себе присудили, Щоб Грішнику тому всіх трьох жінок оддать. Народ сміявсь, і всі були в заботах, Що раду перевіша цар, Аж завтра дивляться, а та погана твар, Той Грішник, сам себе повісив на воротях.