Син Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс, Що колосків прямих я бачу тут багато, А деякі зовсім схилилися униз, Мов ми, неграмотні, перед великим паном, Мов перед судовим на стійці козаки? Батько Оті прямії колоски Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром; Котрі ж поклякнули — то Божа благодать: Їх гне зерно, вони нас мусять годувать. Син Того ж то голову до неба зволить драть Наш писар волосний, Онисько Харчовитий! Аж він, бачу… Батько Мовчи! почують — будеш битий.