Вона співа, що згинули морози, Що сонце вже засяло в небесах, Щоб висушить усі блискучі сльози, Що ще тремтять на травах і квітках. Воно зійшло і сльози розтопило, І в мене теж немає сліз гірких, Бо сонце й їх ласкаво обсушило, І перед їм у серці біль затих. І про одно я сонце ще благаю: Ой, обсуши ти сльози всі до краю Усім смутним на всій землі смутній: Щоб піднялись затоптанії сили І щоб весні всі душу відчинили, Життям новим щоб жить могли у їй! 1888